Узагальнено основні концепції лідерства. Наведено результати дослідження структури молодіжного громадського об'єднання. Визначено основні типи структур, характерні для молодіжних організацій різних напрямків діяльності. Визначено основні якості та психологічні особливості лідера, які складають модель лідерської обдарованості. Подано різні типи таких моделей. Проаналізовано особливості розв'язання лідером складних соціальних проблем. Описано вплив чинників мікро- (сімейної ситуації, освіти) мезо- (культурної різноманітності, духовності, інформації, що одержується) та макросередовища (суспільно-політичного ладу дежави) на розвиток лідерської обдарованості. З'ясовано вплив тренінгу на розвиток якостей лідера.

Представлено психологічні аспекти проблеми лідерської обдарованості гімназистів. Проаналізовано сучасний стан розвитку проблеми, визначено основні якості та психологічні особливості лідера, які складають лідерську обдарованість. Запропоновано інструментарій для психологічної діагностики лідерської обдарованості школярів. Надано результати емпіричного дослідження лідерської обдарованості учнів гімназії.

Проаналізовано сучасні дослідження прояву інтересу аудиторії до ЗМІ, умови формування інтересу до засобів масової інформації, особливості впливу друкованих та аудіовізуальних ЗМІ. Емпірично з'ясовано особливості прояву інтересу молоді до аудіовізуальних засобів масової інформації.

Викладено погляди на природу лідерської обдарованості у вітчизняних і зарубіжних психологічних теоріях. Розкрито структуру молодіжної громадської організації та специфіку вияву лідерства у ній. Розглянуто методи психодіагностики феномена лідерства, в тому числі авторські. Запропоновано тренінгові технології для формування лідерських якостей, що можуть бути успішно використані в шкільних і студентських групах.

Проаналізовано результати теоретичного й емпіричного дослідження психологічних особливостей прояву інтересу студентської молоді до соціальних інтернет-мереж. Обгрунтовано актуальність обраної проблеми, відзначає її недостатню розробленість і в прикладному, і в теоретичному аспектах. У публікації звернено увагу на те, що Україна ввійшла в п'ятірку країн, інтернет-користувачі яких найактивніше відвідують соціальні мережі. Здійснено огляд останніх наукових досліджень вітчизняних учених у цій галузі. Проаналізовано та обгрунтовано доцільність здійснення дослідження прояву інтересу до соціальних інтернет-мереж через ціннісно-мотиваційну сферу особистості. Дослідження проводилося в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, вибірку склали студенти цього університету. Описано теоретичні, емпіричні та статистичні методи, які використовували для реалізації завдань дослідження. Опис та обгрунтування результатів дослідження містить огляд й інтерпретацію отриманих даних стандартизованого інтерв'ю, яке проводилося на першому етапі дослідження для формування груп вибірок досліджуваних. Наступний етап дослідження полягав у з'ясуванні особливостей ціннісно-мотиваційної сфери досліджуваних, які користуються соціальними інтернет-мережами, а також у виявленні відмінностей ціннісно-мотиваційної сфери між різними групами вибірок: тими досліджуваними, які користуються соціальними мережами, та тими, які ними не користуються. Порівняння та зіставлення результатів засвідчує наявність відмінностей у групах вибірок за методикою В. Мільмана "Діагностика мотиваційної структури". У досліджуваних, які активно користуються соціальними інтернет-мережами, переважає ділова спрямованість мотиваційного профілю. Автор також зазначає, що в більшості користувачів, які надають перевагу соцмережі "Facebook", у мотиваційній структурі переважає робоча (ділова) спрямованість. Підсумовуючи результати, автор публікації наголошує, що центральним елементом мотиваційної сфери користувачів соціальних інтернет-мереж є мотиви афіліації, співробітництва (прагнення допомогти іншим користувачам для збільшення в такий спосіб власного авторитету, досягнення визнання іншими власної компетентності й майстерності), самоствердження; самореалізації (як способу прояву й розвитку власних інтелектуальних і творчих можливостей), а також діловий (орієнтація на конкретний діловий результат), комунікативний, пізнавальний (отримання нових знань) мотиви.

Проаналізовано й узагальнено основні теоретичні підходи до дослідження мотивації участі студентської молоді в громадському русі, охарактеризовано особливості ціннісно-мотиваційної сфери студентів, окреслено її зміни впродовж останнього часу в напрямку переорієнтації на зовнішній (матеріальний) складник, розкрито особливості соціальної активності особистості. Висвітлено результати попередніх наукових досліджень, у яких обгрунтовано вагомість мотивів самореалізації, поваги та визнання інших осіб, досвіду організаційної діяльності в структурі потреб учасників громадських організацій, а також відзначено низький рівень прояву матеріальних цінностей. Дослідження проводили на базі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки та Луцького національного технічного університету. Рівень прояву громадської активності (чи пасивності) визначали за допомогою методики діагностики соціальної активності (шкали М. Левицької, адаптованої та модифікованої С. Чолій), яка містить шкали спонтанної та організаційної соціальної активності, адже громадську активність науковці розглядають як складник соціальної активності особистості. Подальше дослідження передбачало застосування комплексу психодіагностичних методик для вивчення ціннісно-мотиваційної сфери учасників громадського руху та громадсько пасивних студентів, а також подальше їх порівняння. Результати досліджень показали, що для громадсько активних молодих людей характерне домінування розвивальних мотивів у структурі мотивації. Хоча серед споживацьких мотивів у структурі мотиваційного профілю також проявляються мотиви соціального статусу та спілкування, ступінь вираження матеріальних потреб суттєво не відрізняється в групах досліджуваних. У групі громадсько активної молоді серед головних потреб вагоме місце посідають потреби у визнанні, впливовості, самореалізації.

Викладено результати теоретичних та емпіричних досліджень, що стосуються вивчення соціально-психологічної компетентності персоналу у сфері публічного управління. Здійснено теоретичний аналіз концептуалізації понять "компетентність" і "компетенція" у психологічній літературі. Запропоновано структурно-функціональну модель соціально-психологічної компетентності публічних службовців, яка дає можливість виокремити інтегральні компетенції на психологічному та соціальному рівнях, потрібні для успішного виконання професійних обов'язків. Обґрунтовано основні критерії та методики дослідження психологічної складової компетентності, зокрема шляхом вивчення аксіологічних аспектів діяльності публічних службовців, їх акмеологічної орієнтації та ресурсного потенціалу. Представлено результати емпіричного вивчення командних ролей як предиктора професійної успішності особистості, показників ефективної комунікації та копінг-стратегії у міжособовій взаємодії представників публічної служби. Додатково наведено методичний інструментарій, застосований у дослідженні соціально-психологічної компетентності публічних службовців, а також апробовані тренінгові програми для підвищення рівня сформованості вищеозначених компетенцій.